umount

КОРОТКИЙ ОПИС

umount -a [-dflnrv] [-t тип_файлової_системи] [ -O параметр]

umount [-dflnrv] {каталог| пристрій}

umount -h|-V

Команда umount від'єднує вказані їй файлові системи від ієрархії файлів. Файлову систему слід вказувати за каталогом, до якого її було змонтовано. Також можна задати спеціальний пристрій, у якому існує файлова система, але таке задання вважається застарілим, в основному, через те, що воно не працює, якщо цей пристрій було змонтовано до декількох каталогів.

Зауважте, що файлову систему не можна демонтувати, коли вона 'зайнята' - наприклад, коли на ній є відкриті файли, або коли деякий процес має на ній робочий каталог, або коли на ній використовується файл резервної пам'яті. Заважати може навіть сам процес umount - він відкриває libc, а libc, у свою чергу, може відкривати, наприклад, файли локалі. Ліниве демонтування дозволяє уникнути цієї проблеми, але може призвести до інших проблем. Див. опис --lazy нижче.

ПАРАМЕТРИ

-a, --all

Усі файлові системи, описані в /proc/self/mountinfo (або в застарілому /etc/mtab), демонтовані, за винятком файлових систем proc, devfs, devpts, sysfs, rpc_pipefs та nfsd. Цей список файлових систем можна замінити параметром umount --types.

-A, --all-targets

Демонтувати всі точки монтування в поточному просторі назв монтування для вказаної файлової системи. Файлову систему можна задати однією з точок монтування або назвою пристрою (або UUID тощо). Якщо цей параметр використовується разом із --recursive, рекурсивно демонтуються усі вкладені монтування файлової системи. Цей параметр підтримується лише в системах, де /etc/mtab є символьним посиланням на /proc/mounts.

-c, --no-canonicalize

Не канонізувати шляхи. Канонізація шляхів заснована на системних викликах stat(2) і readlink(2). Ці системні виклики в деяких випадках можуть зависнути (наприклад, на NFS, якщо сервер недоступний). Параметр слід використовувати з канонічним шляхом до точки монтування.

Для користувачів без права root umount нехтує цей параметр.

Щоб дізнатися більше про цей параметр, ознайомтеся із сторінкою підручника щодо mount(8). Зауважте, що umount не передає цей параметр допоміжним засобам /sbin/umount.тип.

-d, --detach-loop

Коли демонтований пристрій був петльовим пристроєм, також вивільнити цей петльовий пристрій. Цей параметр не потрібен для пристроїв, ініціалізованих mount(8), оскільки в цьому випадку типово увімкнено «автоочищення».

--fake

Забезпечує виконання всього, крім фактичного системного виклику або виконання допоміжного модуля umount; це 'імітує' демонтування файлової системи. Його можна використати для видалення записів із застарілого /etc/mtab, демонтованих раніше за допомогою параметра -n.

-f, --force

Примусове демонтування (у разі недоступності системи NFS).

Зауважте, що цей параметр не гарантує, що команда umount не зависне. Дуже бажано використовувати абсолютні шляхи без символьних посилань, щоб уникнути в umount небажаних системних викликів readlink(2) і stat(2) для недоступних NFS.

-i, --internal-only

Не викликати допоміжний засіб /sbin/mount.файлова_система, навіть якщо він існує. Типово, буде здійснено виклик допоміжної програми, якщо така існує.

-l, --lazy

Ліниве демонтування. Від’єднати файлову систему від ієрархії файлів зараз і очистити всі посилання на цю файлову систему, як тільки вона більше не буде зайнятою.

Перезавантаження системи очікується найближчим часом, якщо ви збираєтеся використовувати цей параметр для мережевої файлової системи або локальної файлової системи з підлеглими монтуваннями. umount -l рекомендовано використовувати, щоб під час завершення роботи запобігти зависанням через недоступність спільного мережевого ресурсу, де звичайна umount зависне через непрацездатність сервера або мережевого розділу. Повторне монтування спільного ресурсу буде неможливим.

-N, --namespace простір_назв

Виконати umount у просторі назв монтування, вказаному ns. ns є або PID процесу, що працює в тому просторі назв або спеціальний файл, що представляє той простір.

umount перемикає до простору назв монтування, коли читає /etc/fstab, запису /etc/mtab (або записує _/run/mount) і викликає mount(2), інакше воно працює в початковому просторі назв монтування. Це означає, що простір назв призначення не мусить містити будь-яких бібліотек або інших вимог, потрібних для виконання системного виклику umount(2).

Щоб дізнатися більше, див. mount_namespaces(7).

-n, --no-mtab

Демонтувати без записування до /etc/mtab.

-O, --test-opts параметр...

Демонтувати лише файлові системи, для яких зазначений параметр має значення /etc/fstab. Більше одного параметра можна вказати, відокремивши комами. Кожен з параметрів може мати префікс no, щоб вказати, що для цього параметра не слід виконувати жодних дій.

-q, --quiet

Придушити повідомлення про помилку «не змонтовано».

-R, --recursive

Рекурсивно демонтувати кожен зі вказаних каталогів. Рекурсія для кожного каталогу зупиниться, якщо з будь-якої причини не вдасться будь-яка з операцій демонтування в ланцюжку. Зв'язок між точками монтування визначається записами /proc/self/mountinfo. Файлова система має бути визначеною шляхом точки монтування; рекурсивне демонтування за назвою пристрою (або UUID) не підтримується. Починаючи від версії 2.37, це також демонтує всі надмонтовані файлові системи (багато файлових систем на одній точці монтування).

-r, --read-only

Якщо не вдасться демонтувати файлову систему, спробувати змонтувати файлову систему у режимі тільки читання.

-t, --types тип...

Вказує, що дії повинні виконуватися лише на файлових системах зазначеного типу. У списку, розділеному комами, можна вказати більше одного типу. Список типів файлової системи може мати префікс no, щоб указати, що для всіх згаданих типів не слід виконувати жодних дій. Зауважте, що umount зчитує інформацію про змонтовані файлові системи з ядра ( /proc/mounts), і назви файлових систем можуть відрізнятися від назв файлових систем, використовуваних у /etc/fstab (наприклад, "nfs4" замість "nfs").

-v, --verbose

Режим докладних повідомлень.

-h, --help

Вивести текст довідки і завершити роботу.

-V, --version

Вивести дані щодо версії і завершити роботу.

ДЕМОНТУВАННЯ НЕ СУПЕРКОРИСТУВАЧЕМ

Зазвичай, тільки суперкористувач може демонтувати файлові системи. Однак, коли fstab містить у рядку параметр user, будь-хто може демонтувати відповідну файлову систему. Щоб дізнатися більше, ознайомтеся із сторінкою підручника щодо mount(8).

Починаючи з версії 2.34, команду umount можна використовувати для виконання операції демонтування файлових систем простору користувача, якщо таблиця монтування ядра містить ID користувача. У цьому випадку параметр монтування fstab user= не потрібен.

Починаючи з версії 2.35, команда umount не завершується, якщо дозволи користувача не відповідають внутрішніми правилами безпеки libmount. Вона скасовує дозволи suid і продовжує роботу як звичайного користувача без права root. Це можна використати в тих випадках, коли права доступу root не потрібні (наприклад, у файлових системах простору користувача, просторах назв користувача тощо).

ПЕТЛЬОВИЙ ПРИСТРІЙ

Команда umount автоматично від’єднає петльовий пристрій, попередньо ініціалізований командою mount(8), незалежно від /etc/mtab.

У цьому випадку пристрій ініціалізується прапорцем "autoclear" (докладніше див. вивід losetup(8)), інакше необхідно використовувати параметр --detach-loop або викликати losetup -d пристрій. Функція автоочищення підтримується від Linux 2.6.25.

ЗОВНІШНІ ДОПОМІЖНІ ЗАСОБИ

Синтаксис зовнішніх допоміжних засобів umount такий:

umount.суфікс {каталог| пристрій} [ -flnrv] [ -N простір назв] [ -t тип. підтип]

де суфікс — тип файлової системи (або значення з маркера uhelper= або helper= у файлі mtab). Параметр -t можна використовувати для файлових систем, які підтримують підтип. Наприклад:

umount.fuse -t fuse.sshfs

Маркер uhelper=щось (непривілейований помічник) може з’являтися у файлі /etc/mtab, коли звичайним користувачам потрібно мати можливість демонтувати точку монтування, не визначену в /etc/fstab (наприклад, для пристрою, змонтованого за допомогою udisks(1)).

Маркер helper=тип у файлі mtab переспрямовуватиме всі запити на демонтування до помічника /sbin/umount. тип незалежно від UID.

Зауважте, що /etc/mtab наразі не підтримується, а helper= та інші параметри монтування простору користувача підтримує libmount.

СЕРЕДОВИЩЕ

LIBMOUNT_FSTAB=<шлях>

замінює типове розташування файлу fstab (нехтується для suid)

LIBMOUNT_MTAB=<шлях>

замінює типове розташування файлу mtab (нехтується для suid)

LIBMOUNT_DEBUG=all

вмикає показ діагностичних повідомлень libmount

ФАЙЛИ

/etc/mtab

таблиця змонтованих файлових систем (застаріла, її, зазвичай, замінено на символічне посилання на /proc/mounts)

/etc/fstab

таблиця відомих файлових систем

/proc/self/mountinfo

таблиця змонтованих файлових систем, яку створено ядром.

ЖУРНАЛ

Команда umount з'явилася у AT&T UNIX версії 6.

ДИВ. ТАКОЖ

umount(2), losetup(8), mount_namespaces(7), mount(8)

ЗВІТИ ПРО ВАДИ

Для звітування про вади використовуйте систему стеження помилками на <https://github.com/util-linux/util-linux/issues>.

ДОСТУПНІСТЬ

umount є частиною пакунка util-linux, який можна отримати з Linux Kernel Archive <https://www.kernel.org/pub/linux/utils/util-linux/>.

ПЕРЕКЛАД

Український переклад цієї сторінки посібника виконано lxlalexlxl <[email protected]> і Yuri Chornoivan <[email protected]>

Цей переклад є безкоштовною документацією; будь ласка, ознайомтеся з умовами GNU General Public License Version 3 НЕ НАДАЄТЬСЯ ЖОДНИХ ГАРАНТІЙ.

Якщо ви знайшли помилки у перекладі цієї сторінки підручника, будь ласка, надішліть електронний лист до списку листування перекладачів: [email protected]

4 серпня 2022 року

util-linux 2.38.1